8 міфів Української революції

428

Досвід «Української революції 1917-21 років» породив чимало історичних міфів. «Громадське. Культура» запросило кандидата історичних наук, співробітника Інституту історії України Національної Академії наук, Віталія Скальського розповісти про найпоширеніші міфи.

1. Михайло Грушевський – Президент

Один із найпоширеніших міфів української революції – міф про президенство голови Центральної Ради та відомого українського історика Михайла Грушевського. У назвах вулиць та пам’ятників можна зустріти фразу «Президент Грушевський». Насправді Грушевський був не президентом України, а єдиним головою Української Центральної Ради у період її існування – від березня 1917 до квітня 1918 року.

Свій початок міф бере від української діаспори. У своїх книгах емігранти описували те, що сталося в Україні у 1917 — 1921 роках. Оскільки робили вони це англійською мовою, то посаду голови Української Центральної Ради переклали як «The President».

Цей міф відродився в Україні на початку 1990 років у зв’язку з виборами Президента у 1994 році. Жодні історичні документи і протоколи не містять згадки про посаду «Президент Української Народної Республіки» чи «Президент Центральної Ради».

Інколи можна почути версію, що у Грушевського була візитка з написом «Президент Української Народної Республіки». Візитка дійсно була, але на ній був напис про те, що він Президент Наукового товариства ім. Шевченка.

2. Жовто-блакитний прапор у 1917-1921 роках

Ніби-то перевернутий жовто-блакитний прапор під час української революції – це міф. Існує версія, що саме так цей прапор затвердила чи то Центральна Рада, чи то Павло Скоропадський влітку 1918 року.

Насправді все відбувалося інакше – в січні 1918 року Українська Центральна Рада ухвалила закон про військово-морський і цивільно-морський прапори. Однак однозначного твердження про те, який колір буде зверху – синій чи жовтий – зазначено не було.

Павло Скоропадський влітку 1918 року ухвалив закон про зміну кольору прапорів, але їхнє розміщення не змінювалося. Тема про перевертання прапорів не має аргументації, пов’язаної із революцією 1917-1921 років.

3. Симон Петлюра і єврейські погроми

Найбільш обговорювана тема щодо революції 1917 — 1921 року – причетність Симона Петлюри і армії УНР до єврейських погромів в Україні, пік яких припав на 1919 рік.

Справді, в ці роки відбувалося багато погромів і євреї сильно від них постраждали. Проте лише Симон Петлюра не може нести за них відповідальність.

Чому? По-перше, владу УНР не можна називати антисемітською. У цей період на купюрах є написи на ідиші, ухвалений Закон Української Народної Республіки про національно-персональну автономію великоруській, єврейській та польській націям. Окрім того у цей час діє чи не перше в світі Міністерство єврейських справ.

Жертви єврейського погрому у Фастові, Україна, 1919. Архівне фото

Другий контраргумент – за єврейські погроми повинен відповідати не лише український уряд, але і всі ті армії і уряди, що були на території України в ці роки – це і Біла Гвардія, і війська Червоної армії, і безліч інших військових формувань, які тут оперували.

4. Існування Кримської народної республіки

До недавнього часу історії революції 1917 — 1921 років у Криму приділяли занадто мало уваги. У результаті утворилося багато міфів, які проникли у шкільні підручники та шкільні програми з історії.

Один із найпоширеніших – про існування Кримської народної республіки. Про неї пишуть наукові дослідження, у Вікіпедії навіть є стаття, присвячена Кримській народній республіці. Цей міф з’явився від того, що чекісти в 1920-1930-х роках неправильно переклали документи, написані кримськотатарською мовою. Це був протокол першого кримськотатарського Курултаю, який відбувся у грудні 1917 року в Бахчисараї.

Учасники першого кримськотатарського Курултаю, 1917 рік. Архівне фото

Правильний переклад звучить так – «Ми, кримські татари, будемо дотримуватися принципів народної республіки». Ці слова не означали, що вони проголошують Кримську народу республіку.

5. Мало уваги війську

Часом в ЗМІ можна побачити моралізаторство щодо діячів української революції – Володимира Винниченка, Симона Петлюри, Михайла Грушевського – нібито вони мало уваги приділяли армії, не розуміли значення армії для майбутнього української держави. Проте це не так.

Насправді всі діячі активно включалися в розбудову українських військових одиниць. Було проведено щонайменше три Всеукраїнських військових з’їзди, створена Всеукраїнська Рада військових депутатів, постійно відбувалося спілкування, в першому українському уряді була посада генерального секретаря військових справ, яку спочатку з обійняв Симон Петлюра, а потім – Микола Порш.

Військовий з’їзд у Києві, 1917 рік. Архівне фото

Треба розуміти, що 1917 рік – це четвертий рік війни, від якої вже втомилося і суспільство, і солдати. Влітку 1917 року колишня імператорська армія вже була схожа на натовп озброєних злих людей, які розбігалися по своїх домівках. Будувати нову українську армію з цими людьми було неможливо. Тому цілком логічним і правильним є рішення військового міністра Миколи Порша розпустити усі чинні військові частини в Україні і натомість розпочати процес створення нової української армії.

6. Перехід на новий календар

Двічі на рік Україна переживає переведення годинників на зимовий та літній час. Знаковою є подія, що відбулася в 1918 році. Вона пов’язана з переведенням на інший календар та на новий час.

Існує переконання, що нібито на новий календар в Україні перейшли відповідно до постанови Ленінського Раднаркому. Насправді, закон про переведення на середньоєвропейський час та новий стиль ведення календаря ухвалила Українська центральна рада. 16 лютого 1918 року ставало 1 березня того ж року.

7. У бою під Крутами загинули діти

Найбільш заміфологізованою подією в історії Української революції є бій під Крутами. Часто можна зустріти інформацію, що бій погано досліджений. Але чи є в українській історії бодай один такий бій, що досліджений настільки детально? Історики можуть обговорювати, де і скільки кулеметів української сторони розміщувалося на полі бою.

Другий елемент цього міфу — що в бою загинули діти. Справді, в бою загинули семеро гімназистів, які були неповнолітніми. Але цей міф бере початок від використання терміну «юнак». В нашому розумінні «юнак» — це дитина. Але в тогочасній термінології «юнак» – це учень військової школи. Тобто це людина, яка обрала військовий фах і знала, що таке зброя.

Серед загиблих під Крутами були Володимр Шульгін, якому було 26 років; Борозенко-Конончук – 27 років. Серед загиблих були і одружені, тобто це були не діти.

8. Української революції не було

З російської сторони часто лунає думка, що української революції не було. Натомість в Україні була лише видозмінена лютневої-жовтнева російська революції. Насправді це не так. Між українською та російською революціями була одна принципова відмінність. Російська революція ставила собі за мету зміну політичного ладу: монархію перетворити на республіку. Українська революція мала на меті створити нову українську державність та забезпечити право української нації на задоволення своїх потреб.

Іншою відмінністю української революції є те, що вона виходила за межу Наддніпрянської України – території, яку контролювала Російська імперія. Українська революція – це також події, що відбувалися на Галичині, Буковині і Закарпатті у 1918 році, коли розпадалася Австро-Угорська імперія. На тих територіях була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка. У січні 1919 року УНР та ЗУНР об’єдналися в одну єдину самостійну соборну державу.

/Аксиня Куріна

Джерело: hromadske.ua
8 міфів Української революції
Вам сподобалася ця стаття? Поділіться з друзями!
Подобається?
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть "Ctrl+Enter"

Цікаве. Пізнавальне. Надихаюче. Натисніть «Подобається», щоб читати нас у Facebook.

Я вже з Вами, не показуйте мені цю штуку більше